30 Листопада 2016
Історії достовірно не відоме ім'я людини, яка вперше на практиці застосувала принципи того, що ми сьогодні називаємо кредитуванням. Однак можна сміливо стверджувати, що явище це налічує не одну тисячу років і виникло задовго до появи сучасних грошей.
Наприклад, уявімо собі ситуацію, коли в далекі часи товарного обміну один хлібороб з якоїсь причини не зміг зібрати урожай, і, щоб прогодувати сім'ю та засіяти поля на наступний рік, він змушений просити відсутню кількість зерна ‒ скажімо, п'ять мішків ‒ в більш удачливого сусіда. Однак сусід вже розпланував, як розпорядиться наявними зерном, та й ризикувати у нього немає ні бажання, ні необхідності. Але ж історія з неврожаєм цілком може повторитися. І тоді в якості мотивації горе-землероб пропонує повернути не п'ять мішків, а, наприклад, шість. Перспектива заробити на рівному місці мішок зерна могла виявитися цілком привабливою. Аналогічна ситуація могла статися і зі скотарем (худоба померла від епідемії), і з ремісником (під час землетрусу розбилися всі горщики). Загалом, ідея досить проста: коли одна людина відчуває в чомусь велику потребу, а інша людина має це в надлишку, то виникає цілком логічна схема «я дам тобі сьогодні, а ти повернеш завтра (через рік), але більше». Звичайно, логічним і самим собою зрозумілим такий підхід здається нам зараз, коли кредит ‒ явище буденне і повсякденне. А ось як довго до цього здогадувалися наші предки ‒ сказати складно.
Втім, завдяки записам ми знаємо, що ще три тисячі років тому у Вавилоні, Стародавній Індії, Стародавньому Єгипті та інших державах тієї епохи кредитні відносини регулювалися спеціальними законами. Наприклад, поширеним було явище, коли боржник, який не зумів розрахуватися за позикою, ставав рабом свого кредитора. У рабство також могли перейти і його діти.
У міру розвитку цивілізації та торгівлі поняття кредиту теж еволюціонувало. Все частіше предметом позики ставали гроші, а не товари. У Стародавньому Римі деякі найбільш успішні і підприємливі ділки перекваліфікувалися в професійних лихварів, позичаючи гроші представникам всіх верств населення: найбіднішим ‒ на задоволення їх первинних потреб, людям середнього достатку ‒ на серйозні придбання (будинки, раби, худоба), купцям ‒ на розвиток своєї справи, політикам ‒ на хабарі і т. ін. Таким чином, вже в ті далекі часи кредити почали умовно ділитися за типами, які ми сьогодні називаємо споживчим кредитом, іпотекою, кредитом на розвиток бізнесу і т. д. А в цей час в сусідній Древній Греції основними кредиторами виступали храми, які були прабатьками сучасних резервних фондів. До речі кажучи, закон як і раніше передбачав суворе покарання за невиплату боргу ‒ від конфіскації майна аж до рабства. І, судячи зписьмових свідчень, що дійшли до нас, штрафники серед античного населення зустрічалися не рідше, а може, і частіше, ніж сьогодні.
У міру того, як християнство зміцнювало свої позиції в Європі, система кредитування зазнавала серйозних змін. Заробіток грошей на грошах був оголошений тяжким гріхом, а лихварі піддавалися серйозним гонінням. Так, в середньовіччя представника даної професії могли відлучити від церкви і навіть вигнати з країни. Однак, ці методи не принесли бажаних результатів. Замість того, аби з самого початку покласти край явищу кредитування, вони дали поштовх для його нового витка. Приблизно в XIV столітті спритні розуми винайшли спосіб, що дозволяє їм продовжити свою справу в обхід церковних заборон, а саме ‒ так зване «вексельне» кредитування. Тепер люди не просто позичали один одному гроші, а наче торгували першими в світі цінними паперами.
Наступними століттями кредитування набирало обертів і, врешті-решт, вийшло на державний рівень. У XVI столітті з'явилися перші в Європі комерційні банки, механізм функціонування яких будується безпосередньо на понятті позики. Оскільки основними клієнтами таких структур були представники аристократії і можновладці, шляхом лобіювання своїх інтересів на державному рівні їм вдалося узаконити обмеження процентної ставки для всіх банків. Так, до середини XVII століття її розмір становив всього 6 % річних. В цей же час основна маса населення в питаннях кредитування вдавалася до послуг лихварів, а крім грошових позик, повсюдно почали практикуватися послуги і товари в кредит ‒ наприклад, м'ясник або булочник міг в борг дати городянину продуктів, а швець ‒ полагодити взуття.
Промислова революція і масове виробництво послужили відправною точкою для створення суспільства споживачів. А це, в свою чергу, дало величезний поштовх для розвитку банківської системи. Філії найбільших європейських банків з'являлися по всьому світу, як гриби після дощу. Пом'якшені умови зробили споживчий кредит набагато доступнішим для простого населення. Таким чином лихварі як клас були остаточно витіснені з ринку.
З вищесказаного можна зробити висновок, що основи сучасної системи кредитування були сформовані в середині XX століття і до теперішнього часу зазнали змін лише в деяких деталях. Наприклад, сьогодні ми все рідше маємо справу з готівкою, віддаючи перевагу банківським карткам і платежам онлайн. Щоб йти в ногу з часом, кредитори намагаються створити для своїх клієнтів максимально комфортні умови. Одним з кращих прикладів сучасної мікрофінансової організації є сервіс видачі кредитів «Глобал Кредит». Оформлюючи кредит на банківську картку в компанії «Глобал Кредит», ви витрачаєте мінімум часу, зусиль і нервів, а результат отримуєте в найкоротші терміни і в зручній для вас формі.