08 Січня 2019
Ступінь ризику, яка з'являється при кредитуванні фізичних і юридичних осіб, оцінюється кредиторами на підставі різних факторів. Основні показники ризику – платоспроможність і кредитоспроможність потенційного позичальника. Багато хто вважає ці поняття синонімами, однак вони мають суттєві відмінності. Давайте розберемося, що це за фінансові терміни і яка між ними різниця.
Жодна кредитно-фінансова організація (МФО чи банк) не схвалить заявку на отримання кредиту без перевірки кредитоспроможності потенційного позичальника. Головне завдання кредитора – оцінити всі ризики, пов'язані з можливістю неповернення наданих в користування коштів.
Кредитні компанії при оцінці кредитоспроможності враховують такі нюанси:
Число оцінюваних показників може запросто перевалити за 100, а якщо говорити про автоматичну оцінку програмою, то кілька тисяч чинників – це не межа.
Кредитну репутацію потенційного позичальника оцінює співробітник банку, а не програма. Даний звіт можна отримати, надіславши запит на інформацію в бюро КІ. Кредитна історія показує платіжну дисципліну клієнта і дозволяє спрогнозувати її на період кредитування.
Цей показник оцінюється скоринговою програмою, яка вміє оцінювати вірогідність неплатежу. Іншими словами, спеціальна програма автоматично присвоює кожному пункту скоринг-тесту певний бал. Величина оцінки залежить від змісту анкети. Обробивши заявку подібним чином, комп'ютер виводить скоринговий бал, який показує чи можна видавати позичальнику гроші. Як правило, для складання більш точного прогнозу використовується інформація, зазначена в кредитній історії потенційного позичальника.
Отже, кредитоспроможність – це можливість позичальника виконати взяті на себе кредитні зобов'язання у повному обсязі, тобто вчасно погасити кредит і виплатити нараховані відсотки. Якщо платоспроможність оцінює поточний і минулий фінансовий стан клієнта, то кредитоспроможність – майбутні його зобов'язання, враховуючи при цьому можливість неповернення отриманих позикових коштів.
Щоб оцінити ступінь ризику позичальника використовується набагато більше факторів. Показник платоспроможності лише один з них. Якщо клієнтом банку є підприємство, то здійснюється якісний і кількісний аналіз бізнесу та всіх схем діяльності організації.
При оцінці кредитоспроможності беруться до уваги не тільки результати компанії за певний період, а й прогнозовані показники фінансового стану на час надання кредитування. Також аналізуються грошові потоки та фінансова стійкість компанії. Враховуються всі плановані витрати і доходи підприємства за період використання кредитних коштів.
Як бачимо, кредитоспроможність – це прогнозована платоспроможність компанії в майбутньому. Рішення кредитора по кредиту багато в чому залежить від результатів цього прогнозу.
Платоспроможністю називається здатність клієнта сплатити в зазначений період свої зобов'язання. Маються на увазі платежі за минулий період і на конкретну дату.
Коефіцієнт платоспроможності дорівнює відношенню наявних грошових коштів до суми платежів не тільки на певну дату, а й за минулий період. Позичальник вважається платоспроможним, якщо коефіцієнт дорівнює або більше 1. У випадку, коли показник менше 1 – це свідчить про неплатоспроможність клієнта, а значить, якщо видати такому позичальнику кредит, то по платежах будуть прострочення.
Отже, платоспроможність є своєрідним лакмусовим папірцем, який відображає фінансовий стан позичальника за певний проміжок часу. Це важливий сигнал для банківських організацій.
Банківські організації аналізують здатність фізичної особи платити по кредиту. В цьому випадку враховуються не тільки щомісячні доходи і витрати позичальника, але й інші чинники. Наприклад, ризик втрати роботи та інші страхові випадки.
Мікрофінансові компанії використовують дешеві й швидкі способи оцінки. Так, на проведення скоринг-тесту знадобиться хвилина часу. Це дуже зручно при видачі невеликих кредитів. Якщо ж мова йде про великі банківські позики, то кредитні фахівці можуть застосовувати всі перераховані методи в комплексі. Такий підхід дозволить зробити конкретний прогноз.